Західна Лікійська стежка

Громадянам України для відвідування Туреччини віза не потрібна (на термін до 30 днів). Летіти до Туреччини можна будь-якими зручними вам рейсами (в першу чергу перевірте Turkish Airlines, Pegas). Авіаквитки всі купують самостійно. Якщо у вас з цим виникнуть труднощі - пишіть і ми допоможемо.

Збір групи в Анталії, в нашому улюбленому готельчику в серці старого міста. Прилітати можна в будь-який зручний час - вранці, ввечері, вночі. Пізно ввечері, коли всі зберуться, ми влаштуємо маленьке засідання на даху готелю. Поп'ємо чаю, обговоримо маршрут, розподілимо продукти і перевіримо спорядження.

Рано вранці їдемо на центральний автовокзал Анталії, де сідаємо на автобус до приморського містечка Фетхіє. Автобус їде близько 4 годин - встигнемо відіспатися. Після прибуття в Фетхіє беремо таксі або мікроавтобус і для початку навідуємося до знаменитих Лікійських гробниць вирубаних у скелі високо над містом. Потім переїжджаємо на іншу сторону гори, де стоїть урочиста арка, що позначає початок Лікійської стежки. Одягаємо рюкзаки і вперед!

Незабаром після старту ми виходимо до села Фаралья яке примостилося на краю глибокої приморської ущелини. На дні цього каньйону знаходиться відома Долина Метеликів. Але і без всяких метеликів ця ущелина та запаморочлива стежка до неї вартує нашій уваги. Ми залишаємо рюкзаки в невеликому ресторанчику і без нічого починаємо екстремальний спуск по крутих кам'яних уступах. Для страховки уздовж маршруту є канати, але якщо ви боїтеся висоти або не хочете поки адреналіну, то можна просто почекати групу в кафешці. Досягнувши дна ущелини ми спочатку прогуляємося до водоспаду, а потім відпочинемо на пляжі.  

Піднімаємося на невелику вершину (271 м) з якої відкривається чудовий вид на багатокілометровий піщаний пляж Кара-Дере - Патара. Спускаємося до моря по дорозі оглядаючи старовинну фортецю Піднаі. Ненадовго прощаємося з морем і пішки (або на мікроавтобусі) рухаємося вглиб суші до античного комплексу - руїн лікійського міста Ксантос (амфітеатр, мозаїки, колонада і ін). Після цього сідаємо на маршрутку, яка відвезе нас в Курортне містечко Каш.

Сувазі звичайні скелі, складові місцевого пейзажу, при найближчому розгляді виявляються потоками застиглої лави з вигадливою конфігурацією наскрізних "червоточин". У місцях, де лава обривалася в море, утворилися химерні вулканічні пляжі, через які і лежить наш шлях. Найчастіше стежка йде прямо по дну лавової тріщини, потім підіймається вгору, потім заглиблюється в нетрі стланика. В цілому, непоганий атракціон для любителів лабіринтів :)

Майже навпроти того місця, де ми ночували, на виступі високого мису, під захистом фортечних стін притулилося селище Кале (від тюрк. - фортеця). Колись тут знаходилося прибережне місто древніх лікійців - Симена. Але потім рівень моря змінився і Симена пішла під воду. У наш час затонуле місто стло головною визначною пам'яткою цих місць - в розпал сезону безліч катерів з прозорим дном возять туристів по затоці. При бажанні, ми теж можемо прокотитися туди на катері.

Згортаємо табір, йдемо в Учагіз на маршрутку до Демре (30 хвилин в дорозі). Там дивимося руїни Міри (вхід платний, 15-20 лір з людини). Вони примітні величезним античним амфітеатром і безліччю барельєфів на скельних гробницях. Для тих, хто вже бував в Мірі, є альтернативна програма - полізти на скелю до руїн фортеці. А потім заглянути до церкви, де в давнину працював єпископом той самий святий Миколай, що став прообразом Санта-Клауса.

На автовокзалі Демре сідаємо на маршрутку і через 3 години ми на автовокзалі Анталії (зазвичай близько 17:00).

Можна летіти додому (рейсами не раніше 20:00) або познайомитися з ще одним чарівним куточок Туреччини - поїхати з нами в тур по Каппадокії. Якщо ж ваш літак буде тільки вранці, то ми допоможемо забронювати готель в Анталії. Інструктор теж зазвичай летить вранці, так що він допоможе з усіма організаційними і транспортними питаннями.