Пляжне збочення.

Пекуче сонце, солоний запах моря і тисячі оголених тіл, розкиданих на гарячому піску. Це не напад масового ексбіціонізму та не язичницький культ сонцепоклонників. Це звичайний пляж на звичайному курорті.

Люди за довгу історію людства встигли надумати купу всяких хитрих ритуалів. Ритуал пляжу з'явився нещодавно (спеціально не уточнював, але думаю десь наприкінці 19-го   століття), а вже міцно закріпився у нашій свідомості. За словами «літо» та «відпустка» у голові стабільно виникає образ людного пляжу.

Здавалося б, що   у цьому поганого? Ну лежать собі люди, засмагають (або згоряють), їдять пиріжки з пивом. Як мені здається, нічого поганого (я і сам кілька разів за літо опиняюся на пляжі). 

Прикро тільки, що багато хто лежить на пляжі тільки тому, що не знає чим ще зайнятися. Адже достатньо лише трохи підняти голову, щоб побачити прекрасну альтернативу пляжу. Ні, я говорю не про дівчину у відкритому купальнику, такою спокусливо вирішальною кроссворди. Я говорю про гори.

Нещодавно я відкрив для себе світ гір і з тих пір проводжу там чимало часу. Броджу в горах сам заразом і іншим дорогу показати можу.

Коротше кажучи, годі валятися на пляжі, пішли в гори! Це просто.

Достатньо написати мені ([email protected]), а далі розберемося.

P.S. Сподіваюся ви здогадалися, що слово збочення було використане лише для привернення уваги. Нікого я збоченцями не вважаю. Як то кажуть, не суди і не судимий будеш.

Ясько Кирило