Чим відрізняється туристичний похід від альпіністського сходження.
Ну, скелелази – це взагалі окрема розмова. Це ті самі герої, що висять на одному пальці над прірвою, фотографії яких розтиражовані в інтернеті. Зазвичай, до скелелазного маршруту порівняно легко дістатися. Біля підніжжя скель ставиться цілком комфортний табір, а далі треба лізти з використанням мотузок.
Альпінізм і гірський туризм (трекінг, як зараз заведено говорити) справді схожі один на одного. І там, і там левова частина роботи робиться «ніжками». Але альпіністські сходження відрізняються від суто трекінгових походів використанням мотузок. Це означає, що ви йшли, йшли. Прийшли до такого місця, яке потрібно долати лазінням. Як скелелази. Тобто альпініст – це щось середнє між туристом та скелелазом.
На таких маршрутах частина, аналогічна до туристичного походу, називається «підхід». І, залежно від маршруту, її співвідношення з усією дистанцією може бути різним. Іноді альпіністські маршрути спеціально прокладені скелястими стежками. Якщо на вершину можна зійти без мотузок, то альпіністкою класифікацією – це легкий шлях. Зазвичай на такі вершини існує і «категорійніший» маршрут, де, можна сказати, альпіністи самі шукають собі труднощі, щоб їх долати:) Не завжди звичайно.
І насправді гірський туризм на високому рівні все більше нагадує той самий альпінізм. Тут теж починають використовувати мотузки. І, до речі, існує ще один різновид туристичних походів, що прийшов до нас з-за кордону, так званий хайкінг. Це коли ночівлі здійснюються не в наметах, а у спеціальних хатинах, міні-готелях. І не потрібно нести з собою таку кількість їжі, як у звичайному поході.
Ну а на більшій частині наших турів немає необхідності використовувати мотузки і, отже, мати спеціальні знання та вміння. У більшості випадків це туристичні походи в чистому вигляді.