Цей звіт про тур: Дикі Горгани 🗓 1 червня 2006 р.
Хочу написати відгук про похід до Карпат «Дикі Горгани», який проходив на початку червня. Хочу наголосити, що це був мій перший справжній похід до Карпат. Я був у 4-х 7-9 денних походах у Криму, багато разів був у зимових Карпатах, але без рюкзаків та наметів. Тож чекав із нетерпінням на цей похід.
Перший день, м'яко кажучи, шокував своєю погодою. Попереджали, і було чітко написано, що особливості Карпат – це велика кількість дощів, можливі грози, вітри та опускання температури в літню пору до 3-х градусів тепла. Але мені в спекотній Одесі в це не вірилося і загалом спорядження я підготував як для спекотного походу.
Першого дня сталися саме ті погодні умови, про які попереджали. Це було вітання Карпат. Довго йшли під дощем, переходили шість разів річку вбрід, а дійшовши до стоянки, виявилося, що ночувати там ми будемо, т.к. при сильному вітрі та дощі проблематично розкладати намети і тим більше там грітися та сушитись. Довелося йти більше запланованого, а шлях наш лежав у колибу, де на буржуйці всі відігрілися і висушилися. Там настало справжнє щастя після важкого першого дня. Усі гарненько налаштувалися на подальший маршрут. Далі, можна сказати, погода нас тішила. Хоч дощі йшли практично щодня. Але найголовніше, що ми вже знали, до чого готуватися і що таке Карпатські гори.
Далі маршрут вів нас на вершину гори «Висока» (приблизно 1800м.), де відкривався дивовижний краєвид на кілометри вперед. Нам дуже пощастило того дня, що не було туману, і було відчуття, що можна побачити віддалені міста чи кінець гір. На такій висоті було не спекотно (близько 7-10 градусів), а внизу манило тепле сонечко, що огортає гори. І ми почали рух до нього, через кам'янистий хребет і спустилися в долину, де було набагато тепліше і веселіше.
Далі маршрут наш йшов дикими стежками, іноді дуже вузькими. Ми «підрізали» гори, йшли кам'янистими насипами, вздовж урвищ, тими місцями, де рідко ступала нога людини. Погода нас тішила, а ми насолоджувалися видами гір, що манять своєю таємничістю. Дійшли ми до долини, де паслися коні. День був сповнений вражень від побаченого.
Потім маршрут був довгий, з довгими спусками та прямими ділянками через дикий ліс. Ми втрачали висоту і ставало тепліше. Вже всі повністю адаптувалися до похідних умов, і, незважаючи на довгий шлях, нітрохи не здавалося втоми чи виснаженості. Увечері ми дісталися садиби у селі, де нам розтопили лазню та накрили стіл. Дуже сподобався прийом місцевих мешканців. Як я вже казав, я бував у Карпатах не раз, і все одно щоразу насолоджуюся гостинністю, добродушністю та теплим прийомом цих мешканців.
Дуже сподобався колектив, який зібрався у нас у поході. Люди були з усієї України, кілька людей було з Білорусії. За багаттями всі жартували, розповідали цікаві та веселі історії та просто ділилися досвідом та враженнями. Також дуже сподобалися ніші інструктори: Олег та Юра. Вони дуже веселі хлопці, показали професіоналізм, впевненість у собі та виявили щирий інтерес до групи. Прислухалися до всіх, давали цінні поради. До кінця походу ми стали однією командою та потоваришували. Шкода, що мало днів, але що вдієш, якщо треба повертатися.
Загалом, враження від цього походу склалися лише позитивні! Маса емоцій та спогадів. Похід мені потрібен був для того, щоб переоцінити життя та цінності, і в цьому він мені повністю допоміг.
Раджу всім, хто думає йти чи ні, не сумніваючись йти до Карпат! Тільки добре читайте про свій маршрут, про можливі погодні умови і підготуйте хороше спорядження. Тоді ні буря, ні дощ, ні вітер вас не збентежать. Любіть гори і вони вас полюблять!
Тимофій Муравенко.